Млин

Печально і тривожно на душі
Немов пророче проростають крила
Та все одно спіши чи не спіши
Виконують призначення вітрила

Розмелюють каміння в пил
Вже зовсім не помітного для ока
До неба синього піднятись хоче млин
Хоч прірва де він є дуже глибока

Розмахує руками нальоту
Переминаючи в своїх обіймах
Всю силу, слабкість, нечисть, доброту
До купи змішує в один мах

І однорідна маса з-під долонь
На землю сиплеться, де проростають люди
Хтось попада до нечисті в полон
Діла недобрі породивши всюди

Комусь пилинка слабкості мала
Із вітром попадає в душу
Без неї б вона квіткою була
Тепер безвихідне лиш чути: “Мушу”

А хтось бере цей пил та просіває дбало
Кристалик за кристаликом збирає доброту
Робота нелегка одначе вдало
Він в силу перетворює бездонну пустоту

І так життям над прірвою крокує
Де той вітряк стирає в прах і пил
І ні про що на світі не жалкує
Бо знає, що таке є млин

Бо все одно спіши чи не спіши
Виконують призначення вітрила
Печально і тривожно на душі
Немов пророче проростають крила