Ось і не має вже пори,
Пори, що зветься листопадом
І темно-сірі кольори
Застигли, як перед парадом.
Вони такі не просто так,
Вони про щось, напевно, знають,
Вони чекають снігопад
І з нами мовчки розмовляють.
Лежить давно вже на землі
Опале листя закутками,
Дерева, наче, у ві сні
Стоять з похмурими гілками.
Вони такі не просто так,
Вони про щось, напевно, знають,
Вони чекають снігопад
І з нами мовчки розмовляють.
Шляхи життєві простяглись
Серед пейзажів не привітних,
Тумани з ними розляглись
Молочним цвітом мрій завітних.
Вони такі не просто так,
Вони про щось, напевно, знають,
Вони чекають снігопад
І з нами мовчки розмовляють.
Дощі холодні і рясні
Простори всюди поливають,
А потім зранку вітряні
Сніжинки перші прилітають.
Вони такі не просто так,
Вони про щось, напевно, знають,
Вони чекають снігопад
І з нами мовчки розмовляють.
Авторське аудіо та текст нот:
Вони такi не просто так...
© Copyright: Евгений Шантырь, 2010
Свидетельство о публикации №110102809447
Свидетельство о публикации №110102809447
Рецензии