Через віконні грати я бачу реальність , таку безтурботну і сумну.
Настінні картини, почорнілі підвіконники, проросша травою доріжка - все набридло приводить до якоїсь межі. Незнаю...
Редакція з рожевими стінами і пустими душами людей ставить все на свої місця, бо так треба. А ти самотньо споглядаєш і байдуже. Так! Це не перший раз... Перед очима рій фраз, а голова заповнена думками. Думати... Мабуть, не варто...Занадто часто ти підпорядковуєшся думкам, правилам, нормам...
Повітря пахне зрадою, так з його боку це підло і болісно. Ти знала, що так буде, але не зупинилась. Ти чесна перед ним і нема, що ховати та витрачений час тобі ніхто не поверне, бо це тупа вирізка з життя.
Сумний погляд на тебе
© Copyright: Хельга Рейнер, 2010
Свидетельство о публикации №110102806698
Свидетельство о публикации №110102806698
Рецензии
Чому ж між тобою й реальністью грати?
Чи ж то горе, чи прикрість буття?
Тобі перед ним нема що ховати,
то лиш є хвилина з Життя...
Щастя!
Полищук Виталий 22.12.2010 13:09 • Заявить о нарушении
Чи ж то горе, чи прикрість буття?
Тобі перед ним нема що ховати,
то лиш є хвилина з Життя...
Щастя!
Полищук Виталий 22.12.2010 13:09 • Заявить о нарушении
Навіть не знаю, бо таке постійно зі мною. Це вирізка з життя, але це не щастя, нажаль...Скоріше всього, це помилка прикрості буття. Але ж як без цього!?
Хельга Рейнер 24.12.2010 15:35 Заявить о нарушении
Хельга Рейнер 24.12.2010 15:35 Заявить о нарушении