Анекдотик

Пьєнкна  панянка,  а  може  вже  й  пані, 
Та  хто  ж  її  знає…
Сиділа  за  столиком  в  «Елефані», 
Двома  пальцИма  і  так  делікатно
Тримала  маленьке  горнятко,
Ой,  нє,  перепрошую,  то  була
Порцелянова  філіжанка,
А  на  столі  ще  в  келих  налите
Щось  міцніше  з  написом  «б’янко»,
А  коло  неї  її  колежанка, 
Музика  ретро,  грав  фортЕп’ян
І  ще  скрипка,
А  було  то  в  половині  квітня.

Звернув  увагу  на  гарну  панянку
Порядний,  пристійний  фАцет,
До  того  ще  й  вільний,
У  пошуках  своєї  пари  –  Яцек,
А  була  ж  весна,-
Сонце  свОє  робило…
Ріс  рівень  серотоніну,
Гормонально-екстрімний  період...
Бісилися  гени,  навіть  в  аборигенів,
Тріска  скакала  на  тріску...
І  зипр  в  спудеїв  на  джинсах
Час  від  часу  тріскав…

А  вона  ж  у  короткій  спідничці,
Виднілись  кругленькі  сідниці,
В  руках  тоненька  цигарка,
Волосся,-  як  пір’я  в  канарки.

Підсів  до  панянок  фАцет,
Запізнатися  хоче  дуже.
В  презенті  –  червону  ружу.
А  панянки  чутливий,  тоненький  пальчик
Ніжно  пестить  високий  бокальчик.
Хлопець  дуже  ніяковіє,-
Від  того  погляд  ховає  під  вії.

Називалася  Маґожата,
За  фахом  не  вагоновожата,
Рід  занять  її  невідомий,
Але  вночі  не  буває  вдома.

Отак  …Вона  дзиґар  курила,
ПерезОрий  колготик  спалила.

А  хлопець  її  за  колінце  помацав,
Попіл  здмухнув  гарячий,-
І  сказав  :«О, пані  ся  палє!»,
А  вона  усміхнулась  учтиво
І  так  йому  відповіла:  «Алє…
яснє  же  так,  данкешан!
Пшецінь  нє  з  тАкім  ґувняжем,  як  пан»…

То  є  такий  анекдотик,
І  бананик  вам  в  ротик…