7
Ти сидиш мовчки, передивляючись все знайоме тобі до болю, слухаєш Secret Garden і чекаєш...Рахуєш кожну секунду і намагаєшся відволіктись, щоб час рухався швидше, а там 20:05...20:07...20:08.... і так поки не розчаровуєшся, потім - все...ображеною, розгубленою і покинутою ляжеш спати...щоб забути. Та навіть увісні ти там, де маєш бути, в вічності чекання...Прокидаючись , починаєш задумуватися чи варто ...Мабуть варто...
Свидетельство о публикации №110102805312