Квітують мальви,
несамовито,
заповнюючи весь простір душі.
Пробираючись крізь різнобарвно-яскраво-сонячні хащі
До старенької побіленої хатинки,
Стаєш раптом маленьким хлопчиком.
Тонко скриплять двері і ти входиш
Із червневої, переповненої бджолами
І пташиним леготом, задухи
В затишний присмерк
прохолодного, напівзабутого дитинства.
- Здрастуйте бабуню!
І тебе зустрічають з того світу
Ласкаві, добрі очі, повні казок,
Довгих вечорів біля тріскучого вогню,
Під мелодії простеньких,
невимовно-милих колискових,
І твоє серце плаче від того,
що ще не час повертатися в цю хатину.
Квiтують мальви...
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110102606032
Свидетельство о публикации №110102606032
Рецензии
Як гарно... хоч і сумно...В кожному слові, в кожному реченні відкривалася душа..Дякую - мені дуже сподобалось.
Татьяна Каминская 26.03.2012 13:30 • Заявить о нарушении
Татьяна Каминская 26.03.2012 13:30 • Заявить о нарушении