Прости мені, моя душа,
Твої таємні закамарки
І тінь забутого вірша,
Й цікавість підглядання в шпарку.
Й засмикані, безтямні дні,
І пам"яті діряве сито,
Й безумства юні весняні,
І мрії, в пух і прах розбиті.
Святі лиш ті, що не грішать,
А в мене небо є, й підвали...
Прости мені, моя душа,
Того, що інші не прощали.
Прости менi, моя душа...
© Copyright: Забияка Светлана, 2010
Свидетельство о публикации №110102408686
Свидетельство о публикации №110102408686
Рецензии
Який чудовий вірш! "І тінь забутого вірша..." Я теж часто забуваю тіні віршів,бо не маю змоги їх записати,або відкладаю на потім.Скільки їх розчинилося у моїй підсвідомості... Ваш вірш - це каяття перед своєю душею,щоб і надалі жити в гармонії із світом і собою.Щире дякую,бо Ваші вірші того варті.З повагою,
Лариса Рындова 27.10.2010 00:28 • Заявить о нарушении
Лариса Рындова 27.10.2010 00:28 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.