Ходить над веч р
Сама одинока
Книжечку стару гортає,
І парубка молодого знадієй чекає,
Й жваво квіточки сама собі збирає.
Да стемніє,
Вітер за свистить,
А душа зомліє,
Коль дізнається,
Що він знову там зомлів.
Свидетельство о публикации №110102408224