Мій потяг уперед летить
На швидкості шаленій,
А за вікном лиш мерехтить
То біле, то зелене.
То кольоровим вітерцем
Вагон прониже літо,
То роси падають тихцем
В осінній подих квітів.
То загублю щось, то знайду,
То знову синє в моді,
І люди сходять на ходу,
Натомість інші входять.
Є в Головного курс для нас –
Життя таке банальне…
І мій вагон – не перший клас,
Та все ж і не загальний.
Мiй потяг
© Copyright: Забияка Светлана, 2010
Свидетельство о публикации №110102404704
Свидетельство о публикации №110102404704
Рецензии
