# Ти — мій останній, пізнаний до краю,
# нещадний біль,— мене ти владно стис;
# Як в духові палав я — так палаю
# тепер в тобі. Протививсь довго хмиз
# вогню, яким палахкотиш поривно,
# та ось в тобі й з тобою я горю.
# На муки пекла обернув ти гнівно
# оцю сумирну схованку мою.
# Я, майбуття позбавлений і чистий,
# на вогнище страшних страждань зійшов.
# Нічого ні придбати, ні посісти
# в своєму серці сили не знайшов.
# Хіба це я, хто тут ось догоряє?
# Вже спогадів не збуджує чуття.
# Життя, життя: по той бік всебуття.
# Я в полум'ї. Ніхто мене не знає.
# Це — зречення. Це не таке, як хворість
# дитячих літ. Відстрочка. Привід стати
# ще більшим. Все шепоче й зве кудись.
# Не встрянь же в те, чим тішився колись.
23,10,2010
Боль
© Copyright: Иван Кирпа, 2010
Свидетельство о публикации №110102401497
Свидетельство о публикации №110102401497
Рецензии