Ти моя ранкова кава,
Що має смак солодкий і гіркий,
Твій поцілунок-зваба,
Перед якою я такий слабкий.
Ти той теплий ранок,
Котрий мене ніжить.
Мій короткий сніданок,
Котрий цукор засіжить.
Ти те тихе поле,
В якому свобода-це я,
Що шумить як море,
І тріпоче гілля.
Ти м`ягенькі хмари,
В яких я лежу щоразу
Після особистої чавари,
Після власного сказу.
Люба, я віддам тобі
Усе-усе що маю,
Не вірячи сам собі
Що тебе немає...
18,09,2010
Ти моя ранкова кава...
© Copyright: Иван Кирпа, 2010
Свидетельство о публикации №110102401492
Свидетельство о публикации №110102401492
Рецензии
