Мій син до сонця тягнеться нестримно.
Вже дивиться на мене зверху вниз.
І голос грубшає, й міцніють крила,
А в мене в серці повінь щастя й сліз.
Вже стало затісне гніздечко наше
І кличе голосніше неба синь…
Хорошого багато, а найкраще
В житті строкатому моєму – син.
Мій син до сонця тягнеться невтомно.
Дай, Боженько, усе йому змогти.
Все буде: пломінь , бурі, й повені,
А я – як зможу – буду берегти.
Мiй син
© Copyright: Забияка Светлана, 2010
Свидетельство о публикации №110102307486
Свидетельство о публикации №110102307486
Рецензии
Справжній вірш люблячої мами. Дуже красиво сказано. Дякую. Творчих Вам злетів.
Нина Трало 18.09.2014 18:51 • Заявить о нарушении
Нина Трало 18.09.2014 18:51 • Заявить о нарушении