в тiм затягнутiм ви
Нині неба на гріш,
нині муза сама.
Мов до слова – зима
і порипує вірш.
(біль біліший за хміль)
Біль залишиться між
передишками слів.
У життя, що наплів,
пророста ніжно ніж.
(серця більше ніж прі)
Серце стигне – не ріж,
хай затвердне на крок,
чи заглибне в курок –
перейде на капіж.
(оживання ікон)
Нерозчесаний сон.
Так воно вже іде
між віршів і людей...
калатання те скронь,
(оримований блюз)
те замо(в)лення лю`
до останнього па,
до ковтання обав…
до краплини жалю.
(сон, як смерть, переніс)
"До" бракує, як сліз –
перелітних пташок
з переповнення в шок...
як на яблуні – тлі.
(стане неба на гріш)
Запросила на вірш
нині муза мене,
зодяглася в сумне
серце вишите з прі.
(від зорі до зорі)
Стільки світла – хоч вий.
З мушель виберу шум,
і на запах парфум
хай розходяться шви…
…………………………
…в тім затягнутім "ви"…
22 Жовтня 2010
Свидетельство о публикации №110102207468
Вероника Нежинская 22.10.2010 22:50 Заявить о нарушении
Ось тут появилась нова пісенька (#3) - на мої слова - коли цікаво
то прошу дуже...
http://www.iourilazirko.com/?page_id=1153
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 22.10.2010 23:28 Заявить о нарушении