Погляд торкається стелі,
Небо - як ознака щастя.
Очі блукають пустелею,
То в візерунках хвилястих.
Тричі надломлена криком
Вштовхує тіло у спокій.
Жестом заученим, звиклим
Пам"ять диктує свій докір.
Осінь холодна і темна
Здавлює горло тривога.
До сонця як і до тебе,
Більше немає дороги.
Погляд торка ться стел...
© Copyright: Анна Кириленко 2, 2010
Свидетельство о публикации №110102200653
Свидетельство о публикации №110102200653
Рецензии