Зустрілись швидко і раптово
Це якось дивно, як у сні
Наш перший погляд, перше слово
Яке тоді сказав мені…
Спочатку літо – і надворі
Й в розмовах наших – теплота
А потім осінь, сіра, хвора
Ховає радість у зонтах
Ти дієш як тобі завгодно
Свої прикривши почуття
А я стаю все більш холодна
Впадає літо в небуття
Мене накриє невагомість
Зроби ще крок, лише один
І серце стане знов рухомим
І жовті зацвітуть сади
А чути лише крик мовчання
Мені, а ти немов глухий
Кохання, радість, сподівання
Ховаєш десь за вирій свій
Звучить у вухах тиха пісня
Крізь вітер і осінній гам
І в тебе теж на серці трісне
Крижина, що застигла там
Ця наша пісня вкриє осінь
І, може, літо поверне
А осінь тихо вітром просить
Співати ще тебе й мене….
15.10.2009
Е. К
© Copyright: Лера Паценкер, 2010
Свидетельство о публикации №110102109543
Свидетельство о публикации №110102109543
Рецензии