Напрасно ждать... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2010/10/21/4057

На небе звёзд из злата-серебра
Мерцают негасимые лампады,
Вещают будто, что идёт пора
Дождей холодных, пёстрых листопадов –

Иду наискось сквозь осенний сад,
Он - дик, любистком весь зарос и мятой,
За каждым шагом яблони следят,
Ступаю тихо по траве примятой…

Калина, бузина здесь чутко спят,
Окутанные бледным лунным светом,
Печально-жёлт у ясеня наряд,
Пугливо ветки шелестят под ветром…

Штакетник в тесной изгороди стынет,
Ему тоскливо… По себе сужу.
Напрасно ждать погожих дней отныне…
Так холодно! Домой в тепло спешу…
2010


Оригинал

Ці сріблоносні зірки угорі
Блимають, мов невгасимі лампади,
Наче віщують : ось-ось на порі
Зимні дощі та рясні листопади -

Знову навскіс крізь осінній садок,
Дикий, зарослий любистком і м'ятою...
Яблуні стежать тут кожен мій крок -
Тихо ступаю травою прим'ятою...

Сплять бузини і калини кущі,
Блідо огорнуті місячним світлом,
Журиться ясен у жовтім плащі,
Клокають злякано гілки під вітром...

Стогнуть тичини в тісній огорожі,
Наче засвідчують тоскно комусь ;
Марно чекати на днини погожі...
Холод...У хату тепленьку вернусь...


Фото из Интернета