Розпорошена частинка

Я - розпорошена частинка,
Крупинка, крапелька буття,
До дір зачитана сторінка
В забутій книзі - ось хто я;

Я - звук німий, я – напівслово,
Погаслий промінь у пітьмі,
Лиш бруду жменька на підкові
І павутиннячко на склі.

Ніхто, ніщо перед Тобою,
Господь - я пил, та ні – пилок!
Чи можу я самим собою
Збагнуть хоча б єдиний крок

Твоїх шляхів, о мій Спаситель,
Рух почуттів, думок Твоїх,
Безмежжя мудрості обитель,
Твій ніжний шепіт, владний крик? ..

Твій погляд, що стискає душу,
Тепло Твоїх пронзенних рук,
Любові жар, що серце душить
І не дає заснуть без мук?

Пустеє серце розплавляє,
Дає життя, надії мить ...
Як жаль, що я Тебе не знаю,
Не бачу Твій небесний лик,

Не розумію Твоє слово
Не можу Тебе я пізнать,
Як жаль, що серце не готове
Тебе почути і прийнять ...

Благаю - зглянься наді мною,
Торкнись негідного  слуги
Твоєю владною рукою,
Дай в очі зазирнуть Твої…

І розпорошена частинка
В твоїх долонях оживе,
І в мить обернеться в пташинку,
Що співом все навкруг заллє

Тобі Господь, лише Ти достоєн,
Щоб все віддавши на вівтар,
Уже не нуль, а Божий воїн
Перед Тобою схилився, Цар!