Не зарадить...
Муза нині німа.
Вихровій листопаддя –
наче справжня зима.
Навіть сльози замерзли
десь на денці очей.
Хто пішов - той закреслив
хід нормальний речей.
Зупинився годинник,
стихли звуки й слова.
Б'ється серце об стіни –
а болить голова!
День знебарвився раптом.
Сіра гама - й катма.
Зрада - оклик! І крапка.
Далі тексту нема...
Свидетельство о публикации №110102001211
муза нині сама
рихлі звуки й слова
проростає трава
так воно вже іде
між віршів і людей
Юрий Лазирко 21.10.2010 16:55 Заявить о нарушении