Навіщо ти знищив ту квітку кохання,
Вона ж бо цвіла неземною красою!
Натомість зійшли там колючки страждання
І попелом вкрилась земля під росою.
То сльози святих, що котилися з неба,
То стогін землі, що тебе проклинала.
Я серце своє ж бо відкрила до тебе,
А ти й не помітив, як зірка упала.
Ти міг загадати любеє бажання,
І серцем злетіти в самісіньке небо...
Натомість байдужість, потвор завивання,
Тобі того щастя було не треба!
На мить стала я полонянкою болю.
На мить стала птахом, що гине в неволі,
Так гірко ридала, так тяжко страждала,
Та сонця проміння мене врятувало.
Тепер полечу я у синіє небо,
Ту мить прокляну і забуду про тебе.
А ти залишайся у темряві жити,
В пустелі з гієнами звіром тужити!
Не скоро земля та, зганьблена тобою,
Почути ще зможе шепіт любові.
Не скоро зросте на ній квітка тремтлива,
То гріх твій великий, провина жахлива.
Июль 2006
Из сборника Крылья птицы
© Copyright: Хелена Фисои, 2010
Свидетельство о публикации №110101900968
Свидетельство о публикации №110101900968
Рецензии
Вот такие они, пленившие девичьи сердца, и не заметил как зорька-звёздочкой упала...алая...
"То сльози святих, що котилися з неба,
То стогін землі, що тебе проклинала.
Я серце своє ж бо відкрила до тебе,
А ти й не помітив, як зірка упала." = очень царапающе и красиво...
Тавла 30.05.2015 13:10 • Заявить о нарушении
"То сльози святих, що котилися з неба,
То стогін землі, що тебе проклинала.
Я серце своє ж бо відкрила до тебе,
А ти й не помітив, як зірка упала." = очень царапающе и красиво...
Тавла 30.05.2015 13:10 • Заявить о нарушении
это всё маленькие истории, но это даже и не маленькая)
Хелена Фисои 30.05.2015 22:29 Заявить о нарушении
Хелена Фисои 30.05.2015 22:29 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.