Скоро розсиплються зорi намистом...
Сонце вже низько.
Сіється світло між хмари багряні.
Ліс осипається листям та снами.
Серце прорізує крик журавля.
Тихо туманом зітхає земля.
Комусь прощатися, комусь прощати,
Комусь до неба навчитись злітати.
Ангели світла пливуть над лісами.
Мов Богоявлення, простір світляний
Серце очищує небом, коханням,
Зойком здивованим: “Осінь над нами!”
Страшним запитанням: ”Чи не остання?!”
Свидетельство о публикации №110101905011
Завтра почитаю інших ваших клубівців. Щиро дякую. Будьте впевнені: ваша поезія - справді гарна!
З повагою і щирістю,Людмила.
Людмила Юферова 02.11.2010 00:15 Заявить о нарушении
Навіть ніяково від вашої високої оцінки.
Була б цікава ваша думка про надіслані вам збірки, як цілісних творів.
як вдалося написати "Лункий шепіт", може що підскажете до третьої книги.
Ще раз щиро дякую.
Борис Смыковский 02.11.2010 11:18 Заявить о нарушении