Ясон
Слово «мармур» придумали боги,
Щоби люди знали, як можна
Втілити в просторі світу
Дефініцію тихого смутку
безкрайого темного моря.
Де кожна нагострена хвиля
Має свою-єдину, для кожного з нас -
таємницю.
І коли я роздивлююсь мармур,
Хочу тіла його морського
Торкнутись легко щокою.
........................
А ти… чому ти не з нього?
Я тоді ніби як на долоні
Побачила б тую вселенську
Твоєї душі таємницю,
Закручену в плетиво ніжне.
а може... та ні, лишайся
назавжди самим собою.
якби ми жили у Елладі
я звала б тебе Ясоном.
© Copyright: Дарья Пасечник, 2010
Свидетельство о публикации №110101903834
Свидетельство о публикации №110101903834
Рецензии