З мороку справ, з круговерті проблем
Вирватись, осінь, я хочу до тебе.
Серце зігрій мерехтливим вогнем,
Дай зупинитись. Дай глянуть у себе.
Тиша осіння знайомих алей
В душу наллє чи то сон, чи то спокій.
Можна забути про сотні речей.
Треба забутись в цій тиші високій.
Знову побачити сиві дуби,
Ці пустотливі берізки згадати.
Випити келих янтарний журби –
І не страждать, не втрачать, не чекати.
В парку Олександрiя
© Copyright: Мовчан-Мысловска, 2010
Свидетельство о публикации №110101901165
Свидетельство о публикации №110101901165
Рецензии
Чудовий вірш! По-справжньому осінній та ліричнй! До речі, щоб передати "і" в заголовку, використайте англійський символ, він відображаеється :)
Любовь Козырь 21.10.2010 09:50 • Заявить о нарушении
Любовь Козырь 21.10.2010 09:50 • Заявить о нарушении