І я пройду, не полишивши ніч:
Як не іди - вона все попереду,
Туманом визирає з очерету,
І врешті-решт зустріне віч-на-віч,
Чатує, підганяє, стереже,
Відважує світанки, як в аптеці,
Не дозволяє прозвучать у терції,
Секундами слух ріже, як ножем.
Щоб не забули ми її, бува,
Не засиділись у гостях затишно.
Поквапно день минає чи неспішно,
А ніч чекає на свої права.
я пройду...
© Copyright: Мовчан-Мысловска, 2010
Свидетельство о публикации №110101901098
Свидетельство о публикации №110101901098
Рецензии