Кохання наше...

Серпанком  вранішним  укриті  мої  думи,
Ранковий  присмерк  розквітає  сходом,
А  гіркувате  листя  димним  плине  сумом
І  студить  падолисту  прохолода...

Прокинулось  зрання  імлисте  Запоріжжя,
Рум'янить  сонце  стіни  і  обличчя,
Підморгує  мені  зеленим  роздоріжжя  –
Мов  каже  –  сумувати  нам  не  личить!

Наввипередки  з  першим  сонячним  вітанням,
Дарує  осінь  золото  на  листя,
До  нього,  з  щедрістю,  у  коси  приплітає
Калинове  коралове  намисто...

І  посмішка  услід  народжується  знову
В  обіймах  зачарованого  міста.
Кохання  наше  з  ним  здавна  не  передмова  –
Освідчення  –  палке  і  пломенисте! 


Рецензии
Як гарно і неповторно!*
Милуюсь Вашими віршами,а вони у Вас чудові!*
Щастя і Миру Вам!*
З теплом душі,

Янина Бурмистр   02.09.2014 12:30     Заявить о нарушении
Дякую, Яніно!
І Вам Миру!) І всім людям на землі Миру!)))
Навзаєм!

Соловей Заочник   02.09.2014 13:01   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.