Дорога у вирій тяжка і далека,
Немало на ній нас чекає загроз,
Та щоб не убив моїх діток мороз,
Треба летіти, я - мудра лелека.
На південь, у вирій! Над степом, над морем,
Немов емігранти, що рвуться до волі,
Шукаючи щастя і кращої долі,
Бо груди по вінця наповнені горем.
Щоб знов навесні повертати додому,
В покинуті гнізда,до рідних осель,
То ж треба летіти нам понад усе,
Долаючи простір і голод, і втому.
Як жаль, що не всі подолати змогли
Буремні вітри і зливи солоні,
А на ворожому злому кордоні
На здобич чатують вже хижі орли.
Бій неминучий, - домівка далеко,-
Нижче над морем, ще нижче, лелічки!
Та не лякайтесь кривавої стрічки -
Жертвою стала їм мати-лелека...
Птахи здолали страшний лабіринт,
Потомство викохує юна ще мати,
Щоб згодом за нього життя віддавати,
А люди говорять: -Це просто інстинкт...
03.10.04
Лелеки
© Copyright: Любовь Берегиня, 2010
Свидетельство о публикации №110101801308
Свидетельство о публикации №110101801308
Рецензии
О як я рада, шо повстричала ридну мову. Но дрУгои клавиатуры у мэнэ нэма. Для Вас, Любаша, цэ мабуть сюрприз, шо я так мОжу? Но это не плохой сюрприз, не вредный. А стихотворение мне понравилось.
Галина Сорокина 5 02.03.2025 15:34 • Заявить о нарушении
Галина Сорокина 5 02.03.2025 15:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.