Без назви
Гірчать поцілунки, тому, що останні.
Додати б ще краплю п`янкої отрути ,
Тієї, що зветься «взаємне кохання».
Не треба спішити. Іще до світанку
Сто двадцять секунд. Прикидатись огидно...
Ми нишком наліпимо пластир на ранку,
На ту, що у серці. Стороннім не видно...
А завтра підеш, начепивши усмішку,
Брехати, що дійсність нагадує казку.
Лиш серце (от лихо!) поболює трішки:
Напевно, забув поміняти пов`язку...
Свидетельство о публикации №110101708495
неймовірно зачіпають за живе твої вірші
Наташа Сёмка 23.10.2010 12:16 Заявить о нарушении
Наталю, мені справді неймовірно приємно, що для когось мої поетичні спроби цікаві. Заходь, буду рада!
Лилия Аль 23.10.2010 15:30 Заявить о нарушении
Лена Паньковская 04.07.2011 01:51 Заявить о нарушении