Iз Ярослава Iвашкевича. Липки навеснi
Вишневі білі дерева стелять своїх латок сльозу…
Вигнана із старих садів, плаче пісенька неперервна.
Від міста летить глухий шум… переможний життя вир…
І будиночки стоять тихі, біленькі – стиль ампір.
Танцюють тут лансьє і вальси на три па,
Де в старому низькому залі клавікорд тихо гра...
Міцнішав сонної провінції говір – то ж карнавал.
Танцюють менуети і бравурнi екосези,
І крізь вицвілі зали йшли тихі шепоти пар…
А сьогодні під пустим вікном ліловий квітне бузок,
Останні стоять вишні, як у сорочці блідих сліз –
Стеляться рої пліток – по вулицях – сірих скрізь,
По яких колись ходив – сам Оноре де Бальзак…
===============
Липки – колись аристократичний район Києва.
Лансьє – старовинний бальний танець.
Свидетельство о публикации №110101707634
Знову маленьке питаннячко. Бравурн(і)? екосези
Иннокентий Флик 18.10.2010 21:40 Заявить о нарушении
Я теж, можливо, пасеїст. І тому сенсі, що мене приваблюють вірші Івашкевича. Це щось схоже із ностальгією, але такою, що ми ніколи не були свідками того, що вже відійшло...
Іващкевич був великим ліриком, людиною європейською, багато подорожував, але ніколи не забував, де він народився. А ці вірші, останні, перекладені мною, були написані їм ще за часу перебування в Україні, до відїзду до Польщі. Так що і пасеїстом він не був справжнім наразі. Це нариси із тогочасного сучасного.
Дякую за правку)))
Ирина Гончарова1 18.10.2010 22:38 Заявить о нарушении