Ти знаєш, вона мені інколи сниться
Вуличка, якою я несла свою радість,
Дорогою зі школи, і з інституту.
Необережно, щасливо, похапцем.
Вулиця із каштановим листям,
вулиця із перехрестям, де я
часто чекала на когось із вас
під ліхтарем, жовтим як сонце.
Ти знаєш, я хочу на підвіконня
своєї кімнати, у теплій піжамі.
читати чиїсь повідомлення.
тихенько писати у відповідь,
щоб не розбудити фіалки і пальму,
і крихітні орхідеї,
колись подаровані друзями.
Ти знаєш, я зараз сумую
за кожним таким спогадом.
Бо тут вони проявляються
так сильно і так яскраво,
що часто мені хочеться
скласти свою валізу
і тишком вернутись
додому.
сумую
© Copyright: Дарья Пасечник, 2010
Свидетельство о публикации №110101701260
Свидетельство о публикации №110101701260
Рецензии