Дожди...
------------------------------------------
Под осень Маргариты...
Дожди, дожди... Идут дожди...
Всё - под сплошною пеленою...
Сварю я кофе, подожди!
Ты, холод, не шути со мною!
Пока тепла от батарей
Дождёшься - вся душа продрогнет...
Простудой тянет от дверей,
Стихи писать рукой - без проку!
Все словари отброшу прочь!
Под одеяло - аж по губы!
И - кофе пить и день и ночь -
Пускай ветра стучат по трубам!
Шершавый листик рвётся в дом
Сквозь форточку, как будто в сени...
И осень мечена дождём!
Листок - её жетон осенний.
Оригинал:
Дощі, дощі...ідуть дощі...
Осіння мрячна заволока...
Зварю-но каву я мерщій,
Бо з холоднечею морока -
ПокИ опалення ввімкнуть,
Душа наскрізь дощем просякне...
І нежиті не оминуть,
Віршописать рука заклякне...
Беркицьну свого словника,
Залізу під пухову ковдру,
Нап'юся кави з кавника -
Хай стукають вітри у бовдур !
Листок пошерхлий заліта
У чорну зяючу кватирку...
А осінь дощиком віта...
Листок - її осіння бирка...
Свидетельство о публикации №110101405826