Пiдприeмець

Одного разу якось у селі
Великі Бровари
Наш кум Микола задумав
Стати підприємцем.

Пішов до селищної ради,
Щоб запитати,
Які для цього документи
Йому потрібно подавати.

Зустріли радісно Миколу
Працівники сільради,
Наобіцяли йому «гору»,
Налили навіть «Фанти».

І все ж то добре почалось
Зрадів наш кум Микола,
Що стане швидко він заможним
І незалежним вдома.

Та тут розмову завели
Про сплату всіх податків,
І блиск в очах Миколи згас,
Який з’явився раптом.

Щоб справу ти свою почав,
Потрібно все усім сплатити.
І голова сільради
Поважно зачитав:

- За відкриття самої Справи
100 гривень треба нам сплатити,
Пожежникам – по п’ятдесят,
Міліціянтам – триста.

Поїхать треба ще в райцентр,
Там з’ясувати про податки
Та втім це вже окрема річ,
Не потребує згадки…

Щоб справу добре ти почав
Та не було загадки,
Тобі, Миколо, як рідному, кажу –
Не вистачить двадцятки!

Окрім того, щомісяця повинен
Нести державі свою сплату,
Це не рахуючи «хабарів»
Й «незапланованих податків».

Микола наш згасав в очах
Та загинав все пальці:
- Якого дідька маю я,
Коли немає шансів?

Навіщо важко працювати
Щоб годувати Владу.
Та щоб давати хабара
Чиновникам за зраду?!