Нiчне

Ось бачиш, ти тут… Гулятимем? Але як мало на це часу. О, я хочу, хочу тебе і цього гуляння. Бо скільки часу я тут бувала без тебе, а сьогодні разом. Чуєш разом! Повітря, бачиш, вечірнє, пахне лементом моїх сподівань, які в цьому скрипі рейок трамвайних, в музиці з вікон цих будинків. Чуєш ? Це мій голос з
 ехом підїзду холодного, голодного на твій голос і стуком моїх підборів, в унісон із серцем.
Разом… Пройдемо по цій вулиці. Ось тобі моя рука, бери її в свою сміливо,
 бери міцно, бо я того хочу. Йдемо… Каштани над нами, трохи пожовклі від спеки після екзекуції дощами.  Вулиця Пекарська. Тут не пахне печивом, пахло колись солодощами, давно, в минулому столітті. Тепер тут на кожному будинку вивіски мої, -  «Я», «Вчорашні розмови» . Йдемо… Бруківка блищить від ліхтарів, що вже запалює старий ліхтарник Лємберг , бере мітлу , замітає сутінки і роздмухує срібний  пил, а він все летить і летить з місячного решета.
Бачиш? А тут нічний базар квітів, круглодобовий.  Дивись - гладіолуси, невже вони вже цвітуть?  Я  й не помітила, дурепа, а кульбаб тут не продають… Он, букетами із перших жоржин. Вони для тебе – передвісники осені.  А, дивись- твої камелії, мої гвоздики…  Та ти не купуй мені квітів . Ми краще знайдемо наш шматочок   волошкового поля. Синього, до нестями. Вона є, ця галявина, існує, я знаю. Дивись… А це ті червоні парасольки «Paradise». Я тут часто бувала. Пила каву і  їла  тістечко, і годувала сірих голубів, слухала твій голос.  Звідси я тобі вперше зателефонувала. Он, бачиш- цей столик, мій… Зачинене кафе, дарма. Ми не хочемо кави, ми не хочемо  солодощів ні музики, ні меню, – ми хочемо просто нашого  раю – бути удвох.
А там, лавка… Це та сама, на котрій я часто сиділа. Музика… Дивись сліпий акордеоніст. Він грає нам. Чуєш? Тепер сюди… Сюди… У цю кафешку. У підземеллі старого будинку – «Криївка». Це те місце, де можна сховатися серед друзів. Тут на нас ніхто не кине недоброго погляду, тут всім весело, тут всі вже трохи п’яні,  розспівані,  розморені. Тут кажуть: «будьмо», і п’ють, і ми, давай,з ними за нас, за долю і за любов …
 Ми йдемо знову Львовом. Чуєш? Ніч. Але ніхто не спить. Ритм!Який багатоголосий, ритм. Це дарбуки. Вони зажди тут, на цьому місці. Острів ритму на площі Данила . Як  тахікардійно звучить моє серце, серед інших , серед цієї нічної площі, в ньому і удари твого. Хіба може так бути, щоб ці ритми чула вся площа? Мабуть так. Бо так зараз є. А я боялася цього, боялася бути почутою. Але ні. Слухайте всі…Зі мною зараз – ВІН! Чуєте!
 Гарячий, палкий ритм. Він запалює, нагнітає хіть, розбурхує жорстоко і солодко, жагуче і нестримно. А ці вогні! Вони падають на блискучий червоний  мармур від танцюючих смолоскипів. Вони дико танцюють, - це танець полум’я  на  холодній поверхні каменю. Вони облизують мармур, вони пишуть на ньому знаки таємничого, нашого нестримного часу удвох, тут, в одному, але іншому вимірі часу і простору.
Стискай мою руку, міцніше, до болю, то того, щоб аж почувся хруст у пальцях… Я хочу цього болю… Твоя долоня тепла, міцна,  - я зараз уся в ній, і мені боляче і приємно, я чую твою владу над собою. Так солодко бути у твоєму полоні , і п’янко і терпко . Це так, – наче пити холодну криничну воду просто з відра, нахиливши обличчя  і втамовувати спрагу, це лячно, - наче дивитися в цю глибоку холодну криницю, де бачиш своє відображення в круглому  таємничому люстрі чорної води. Це так справжньо…
Місто  причаїлося… Стишились трамваї, музика, голуби… Принишкло. 
Не дослухайтесь  до наших короків… « Де вони?»  Не шукайте нас.   Ми розтанули  у нашому раю. А хіба може бути раєм просто куб кімнати  з одним заштореним вікном?  О, так… Безумний рай. Де вже нічого не існує окрім нас. Ми - язики полум'я, нечутного, але видимого, пекучого, спопеляючого…
Завтра в місті дощів буде спека. Чуєте… МИ  розпалили її.  Кажуть, тут давно не було такого…
Відчула щось холоднее на щоці. Здригнулась. Розплющила очі.Прокинулась.  Вже ранок. Сонце у вікні. Стеля. На ній мокра пляма. .. У сусідів знову зірвало кран у ванні. А їх , як завжди, нема вдома. Згадала… Сьогодні останній день літа.
Сон … Це був сон.