Осiнь... Осанна!

Клапті  днів  опадають  із  якогось  там  баобаба*,
Що  вічність  простояв  під  небом,  вітром  розтрощеним,
Одягається  Осінь  у  дьявольську  камідь  від  Prada,
Беладонну  заварює  в  глеку  старім  чорнолощенім  ...

Роздуває  Мольфар  свою    ватру,  читає  безодню  , 
Стелить  килим  для  оргій,  обкурює  ніч полинОм,
А  у  скелях  ховаються  дикі  шакали  голодні,
Одкровення  приходить, як  усміхнений, кволий Гном**.

Свою  шкіру  міняє  Жаба-Царівна,  коханка  Хамелеона,
Заспокійливо  дмухає  в  душі  пріла  липка  омана,
А  Матильда  доросліша  стала,  та  що  любила Леона,
З  зосенілих  шовкових  небес  почулось:  "Осанна!"***

Ось іржаві гаки відкриваються на двостУлкових брамах,
Курить  люльку  старий  вартовий  на  вежі,
Сонце  -  яйце  золоте    і  чотирирукий  Брахма,
Принишкли,-  шлях  Молочний  виходить  за  межі.




Оса;нна ***(гебр.  ;;;;;;;  —  спаси,  ми  молимо

баобаб*-дерево  життя,  що  расте  корінням  догори.  Найбільш  долгоживуче  дерево,  тисячолітній  символ  долголіття  і  силы.  У  нього  нема  кілець  на  зрізі,  які  б  вказувати  на  роки.


гном **-в  алхімії  і  оккультизмі  гном  —  дух  земли,земна  елементаль.