Я попала у шторм, то підйом, то провалля.
Серце бідне тріпоче, а очі не бачать небес.
То стихія кида мене... і безжалісно, і брутально.
Може втонути?! Там мене спокій жде?!
А може винесе хвиля на берег гарний, безлюдний,
Щоб серце спочило, і розум, нарешті, спочив.
Хоч на початку. Бо потім стане марудно
І повернутись захочеться до залюднених берегів.
Щоб знов відчути неспокій у вирі людському
І шукати тебе, і втрачати надію знайти,
Й жити далі, долаючи смуток, зневіру і втому,
Щоб свій шлях від світанку і до захОду пройти.
Я попала у шторм
© Copyright: Ядвига Ясенева, 2010
Свидетельство о публикации №110100908294
Свидетельство о публикации №110100908294
Рецензии