Матіоли цвітуть біля хати,
І нагадують долю мою.
Їх садила в садку моя мати,
А сьогодні в журбі я стою.
Пригадав свої роки дитинства,
Як нелегко родині було.
Зберегла нас любов материнська,
І моє незабутнє село.
Вже з родини немає нікого,
Тільки спогади в серці живуть.
Незабутній твій цвіт, матіола,
З того краю вітри принесуть.
Матіоли так квітнуть і пахнуть,
Як вечірня пора настає.
Здається, ніби квіти прагнуть
Кохання нам віддать своє.
Про матіоли пам’ятати треба,
Вони нагадують про матір і село.
Нехай вона любується із неба,
Як матіоли віддають тепло.
Свою родину я не забуваю,
І голос мами чую в тишині.
Вона мене оберігає, знаю,
І на душі стає спокійніше мені.
Матиолы
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110100802467
Свидетельство о публикации №110100802467
Рецензии