Вправляючись на письмi... - на укр

Кат-вітер обриває сонцю
Від остраху вологий комірець
І відкидає геть –
Клаптями хмаровиння.
Ніж ґільйотини наготовано і вже
Важке холодне сталеве лезо моря
Зачервоніло раптом
І смак солоних бризок
Залишило на катових губах.

Неначе смерть все поглинає ніч:
Пустинне місце страти короля,
Присипане пісками узбережжя
Та зблідлі лиця свідків –
Скель мовчазних, що з горя скаменіли.

Лишень у припортовому шинку
Галайстра гультяїв, злодюжок, шльондр,
Розсівшись галасливим гайворонням
Над ешафотами брудних столів,
Відтворює подію.

Вдаючи
Дотепно з себе Сонце,
Його названий Горілчаний брат –
Якийсь пузан, п’яничка, хлющ, обжера –
Під регіт котить дошкою свою
Збуряковілу та нахабну пику.
І от – як кульмінація – шинкар,
На втіху очманілим опирям,
В опасистій сулії урочисто
На стіл поставив, зібрану по страті,
Шляхетну кров – п’янке-п’янке вино.

«Король помер. Тож – хай жиє Король!»