Без тебе, милий, від тебе далі й далі йти, одною,
Лишившись сумом, вогким туманом і на щоці росою.
Без тебе ніч пустими снами, на все життя, і так довіку
В мені до тебе це каяття, до болі й крику.
Молю тебе мій егоїзм й любов прости,
Щасливим будь без мене – зможеш, та відпусти,
Щоб я могла не жалкувати, дихати і жити,
Щоб я могла тебе забути й когось любити.
На серці туга, знову в ніч біжу від тебе ридати й скніти,
Та не втекти – нема куди втекти від себе, дорослі діти.
Дорослi дiти
© Copyright: Евгения Громова, 2010
Свидетельство о публикации №110100701763
Свидетельство о публикации №110100701763
Рецензии