Вона спустилася промінням сонця з неба,
Щоб засвітитися усмішками людей,
Вона торкнулася сердець, яким це треба
І поселилася у квітах орхідей...
Вона проходить по землі, гостя незвична,
Їй не потрібні дикі вигуки реклами,
Й ім"я у неї зовcім невеличне,
І в цьому імені є теплі руки мами...
Вона хмаринкою у голубому небі,
Назад до сонця без зусилля добереться,
ЇЇ побачити у всіх живе потреба,
Цю благодать, що Ніжністю зоветься...
Вона покликала й мене під вечір стиха,
Й дозволила, щоб я її торкнулась,
Вона така була спокійна , мила й тиха,
Що я не втрималась.... і в неї загорнулась...
Нiжнiсть
© Copyright: Шморон Наталия, 2010
Свидетельство о публикации №110100606370
Свидетельство о публикации №110100606370
Рецензии