ТИ МЕНЕ НЕ БЛАГАЙ, НЕ ПРОСИ ПІТИ...
Я ЗРОБЛЮ ЦЕ, КОЛИ ВЖЕ НЕ БУДЕ СИЛИ,..
КОЛИ МОЗОК МІЙ ВИЙДЕ З СВОЇХ БЕРЕГІВ
І УПАВШИ В КОЛІНА СТОГНАТИМЕ ДИКИМ...
ТАК Я БУДУ ВМИРАТИ ЩОНОЧІ, ПОВІР!
ГРИЗТИ СТІНИ, НА СТЕЛЮ ЛІЗТИ ВІД ЖАХІВ,..
ВИДИХАТИ ЛЕГЕНІ, КУРИТИ, А ДИМ,..
ДОПОМОЖЕ...ТА БУДЕ МЕНЕ ВБИВАТИ...
МОЄ ЛІЖКО ПОБАЧИТЬ ТАКЄ УНОЧІ,
ЯКЕ ВДЕНЬ НІКОЛИ НІХТО Б НЕ ПОБАЧИВ :
І СТРАШЕННО ЗАПЛАКАНІ ОЧІ СУМНІ,
МОЄ ТІЛО ВІД ХОЛОДУ Й БОЛЮ ТРИМТЯЧЕ...
ТАК ВНОЧІ ЦЕ ВСЕ БУДЕ.., А ЗРАНКУ - НЕ ТАК! -
ПІДНІМУСЬ. ОДЯГНУ МАСКУ РАДОСТІ НОВУ,
ЩОБ НЕ БАЧИВ НІХТО, ЯК СТРАЖДАТИМУ Я !..
ВДЕНЬ ЖИВУ, А ВНОЧІ - ПОМИРАТИМУ ЗНОВУ...
***
© Copyright: Маргарита Реутова, 2010
Свидетельство о публикации №110100605636
Свидетельство о публикации №110100605636
Рецензии