Привідчинені двері любові, тепла,
Відкривають душі мармурові відтінки,
Через них,піднімаючись з чистого дна,
Вилітають до тебе білосніжні пір'їнки.
Чисті, щирі, пір'їнки любові, кохання,
Застеляючи білим твій сонячний шлях,
Заслужили взаємність. А ти їх змітанням
Перетворюєш в смістя. Один лиш замах.
Почуття, те кохання, що було між нами,
Не замінить ніхто...не відтвориш і ти...
І співаючи цьому сплячому залу,
Ще ловлю час від часу про тебе думки...
Як вода у пустелі,ти потрібна мені,
Як прозора, цілюща, природня вода,
Та нажаль ти як в морі, нажаль сіль в тобі,
Лиш зашкодить в пустелі солона, морська...
Я стою. Одинокий. На сцені німій.
Я кричу, розриваю у розпач вуста,
Я прошу лиш одне, передайте от тій,
у душі її місця більше нема...
Зачиняються двері любові, тепла....
05.10.2010 Львів
Трошки лiрики...
© Copyright: Бутенко Андрей, 2010
Свидетельство о публикации №110100603352
Свидетельство о публикации №110100603352
Рецензии