sorry

Закладу у ломбард все, що маю,
Тільки, чи візьмуть? Не знаю,
Мої сльози на десять каратів,
Дорогі мені спогади- жменя агатів.

А ще-дивні ранки - рожеві перли,
Перламутру з них роки не стерли,
Наші наміри - з авантюрином
Голубі наші мрії-з аквамарином.

Я поїду за снами-намистами,
Що живуть у твоєму місті,
Я поїду до тебе, далеко,
Де зимують наші лелеки.

Не дзвоніть мені, не шукайте, sorry?
Я тепер на Червоному морі,
Та воно чомусь не червоне,
А лиш синє і дуже солоне...

Чому я сюди так летіла?
Забула... До тебе, мабуть, хотіла,
А потім нарешті згадала -
Я ж все до ломбарду віддала...


Рецензии