А ти не чуєш… А ти не знаєш…
А сонце тут рано сідає,
А море тут тепле і слово кохаю
Кажуть інакше …
Тут спека настояна на запаху м’яти,
Тут небо вночі чорне і зоряне
І серпом півмісяць, і серце сум’яттям
Тремтить, бо щемом зоране.
Ти чуєш… Ні, ти просто не слухаєш,
Я просто ще трохи простуджена,
Дощами і нежиттю дихає
Моя пам’ять і тіло збуджене.
А ти не знаєш... Я просто розтята
Між ТИМ і між ЦИМ,
І вже не бачу початку свята
Тут хмари, як сніг, як біла вата.
А ти не бачиш… Твої ластівки
Прилетіли сюди ненадовго, лише зимувати
І осінь сюди не прийшла,
Тут літо… Хоча воно не винувате.
А ти не чуеш... ЛИСТ
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110100400801
Свидетельство о публикации №110100400801
Рецензии