Зів’яли наші квіти у садку.
Пожовкло листя у зеленім гаї.
Я не кохаю, більше не люблю.
Лиш спогад у свідомості спливає.
Здавалося, що ти рідніш за всіх,
І що нікого кращого немає.
Проте минули дивні ті роки,
І вдячна, що тебе я не кохаю.
Вже не гуркоче птаха у вікні,
І сяйво місяця тебе не нагадає.
Вже полетіли в вирій журавлі.
А що робити далі я не знаю.
Єдине, що ніколи на землі,
Я за тобою більш не засумую.
Забуду очі ніжні та ясні,
В твої обійми більше не впаду я.
А час минає, сонячні стежки,
Вже білий сніг тендітно застеляє.
Ще трохи і у нашому дворі,
Веснянка радісна знов залунає.
І знов незрозумілі почуття,
Проте серденько більше не волає.
І вдячна, що тебе я не люблю.
Лиш спогад у свідомості спливає.
Спогад у свiдомостi спливае
© Copyright: Валерия Зазалитинова, 2010
Свидетельство о публикации №110100406790
Свидетельство о публикации №110100406790
Рецензии
Всегда приятно читать стихи
на украинском языке!
С теплом,
Артур Артемов 11.10.2010 23:50 • Заявить о нарушении
на украинском языке!
С теплом,
Артур Артемов 11.10.2010 23:50 • Заявить о нарушении
Благодарю Вас!
Красивый и чувственный язык.
Приятно писать...
Всех благ, Вам!!!
Валерия Зазалитинова 12.10.2010 00:02 Заявить о нарушении
Красивый и чувственный язык.
Приятно писать...
Всех благ, Вам!!!
Валерия Зазалитинова 12.10.2010 00:02 Заявить о нарушении