з лист в до неi..

памятаєш ці дні і ночі...
ці накращі для мене часи...
їх забути так сильно яхочу...
раз забути, і назавжди...
ти забула…забула...а може
твої очі брехали мені??
Знаєш, на тебе це схоже…
Ти ж не ти - вас багато в тобі…
Ти щоразу приходиш інакша
І клянещ чиєсь лицемірство,
Ніби ти блін свята – а як же!
Ніби всі – то твоє королівство…
і от якось тебе розкусивши,
не повірив собі…і не вірю!!!!
хоч далеко не краща за інших,
все ж до церкви приходиш в неділю,
ти наївна і щира Людина…
подитячому трошки смішна
ти для когось кохана, любима,
а для когось з тисяч одна!
Хто ж цей ”хтось”? ти знаєш? Я знаю.
Ні не цей - цей дуже простий,
хтось тебе завжди пам’ятає,
а той цей – його друг, незавжди...
в решті решт, це тобі обирати
але все ж я спершу скажу,
що не треба було брехати,
не потрібен був я тобі...
не дотримав я слова...пробач...
не здавалось мені – я кохав...
все пройшло...в моїх думках інакша...
хоч тебе я завжди пам’ятав...
так ще довго я можу писати…
є проблема – ти не дуже достойна…
ні! Достойна! Та я хочу спати..
тож добраніч…і будь трохи горда!
І як є якась сука паршива!
Що зможе тебе образити,
По пятницям хожу на пиво,
Приходь, розкажи, і показуй - по стінці ту суку розмазати!!!

Любов то не тільки від серця…
Любов, як душа - не знайти…
Тому не шукай – не знайдеться,
А як хочеться - так і живи.

22.06.2010 Львів