Тiльки вночi

Тільки вночі, наодинці з собою,
Коли тільки місяць через вікно,
Коли теплий вітер – тихий, з журбою..
Зірками фарбує моє полотно,
Я очі підніму, подивлюсь у небо,
І тут зрозумію, що там хтось ще є,
Для когось це просто зірки, а для мене,
Найбільше зображення вітру – твоє.
Ось очі, ось посмішка, ось і рука
Поправляєш волосся, і опускаєш...
Та раптом хтось її підійма...
Хтось...та не я...мене ти не знаєш...
Тебе я створив, на свому небосхилі...
Не я - це був вітер, художник зірок..
А завтра вже осінь...дерева змарнілі,
І ось на дорозі вже перший листок.
І тільки вночі, наодинці з собою,
Коли тільки місяць через вікно,
Пронизливий вітер – свистить, не без болю,
Листками змалює моє полотно,
Дивлюсь на дорогу, стараюсь піймати,
Ту мить, коли там хтось буде,
Але двірник вийде, почне замітати,
Не дочекашись появи тебе...
Двірник все замів...спалив...і зима вже,
Мороз, завірюха, вітер свистить,
Прокинуся зранку – малюнки, як завше,
На склі, - твій портрет...за склом сніг летить...
Пройде трохи часу - хвилина, секунда,
Малюнок розтане, сніг зійде - весна...
Десь далеко птахів вже відлуння..
Ніби сонце вже припіка,
Та я все ж чекаю літньої ночі,
Коли тільки місяць через вікно,
Коли теплий вітер, - тихий, з журбою,
Зірками змалює нам небо нічне -
Небесно-нічне полотно!


19.09.2010