***

Оксана ЗАБУЖКО

* * *

Цей чоловік
вродився з дерева, що призначалося на скрипку,
німого дерева з печальними очима:
кора пришерхлих слів відшурхотіла хрипко —
і він явивсь
в пекучій наготі відчиненій!
Я здивувалася: він був лункий, як жерло
гарматне! Кожен звук
у ньому множивсь, як лавина!
(Ще як був деревом, йому вросли у пальці голоси померлих —
і пальці терпли, коли їхні імена переверталися живими…).

А досвід собі лив, мов із цебра.
І дні, як шибка,
все туманіли мохом вільгости — о, доки? (Доти…)
А він же був із дерева, що призначалося на скрипку!
О, як він стугонів на кожен грубий дотик!..

Він кидавсь був тікати — але злива в ловлі
з ним услід періщила по п’ятах, навісна!
І він втомивсь.
І якось, стрінувшись у натовпі з Любов’ю,
пройшов повз неї в капелюсі на очах —
і не впізнав.
Отак і сталося. Лишився задоволений:
ввійшла у нього — й вийшла, наскрізна…
Тож іншим разом, стрінувшись на перехресті з Болем,
він попросив у нього сірника —
і не впізнав.
А він же був із дерева, що призначалося на скрипку!
О, як він стугонів на кожен грубий дотик!..

…Учора ми з ним здибались в кав’яреньці на Липках.
Він розказав свіженький анекдотик.
І ще сказав, що він, звичайно, “за”,
та дуже ніколи — робота, діти, звіти…
І на півкелиха стояла голуба сльоза,
і голуба сльоза стояла на півсвіту.
Підвівсь. Втягнувсь. Думками стрепенув.
І тільки в погляд вбився божевільний подив…
Дивак: він все іще шукав свою струну,
усе іще шукав — і не знаходив...


....

Се человек.
Родившийся из древа, которое готовилось для скрипки.
немого дерева с печальными глазами
кора шершавых слов отшелестела хрупло
и он явился
в жгучей наготе открытый
Я удивилась,
он был гулким как жерло пушки!
Каждый звук
в нём множился лавиной!
( Ещё когда был деревом, врос в пальцы голос мёртвых,
немели пальцы, если имена их в живое звуком обращались)

А опыт лил как будто из ведра.
и дни, как окна
туманились мхом влаги - Сколько?! ( столько...)
А он же был из дерева которое готовилось для скрипки
О, как он гулко отзывался на грубые прикосновенья.

Он вдруг бросался убегать, но ливень в ловле
За ним бежал, вслед по пятам, отвесный.
и он устал.
И как то, встретившись в толпе с любовью
Прошёл мимо неё со шляпой на глазах
И не узнал
Так и случилось. Был удовлетворён
ввошла в него - и вышла, как сквозная.
так и в другой раз, встретив Боль на перекрёстке,
Он спички попросил у Боли -
и не узнал
А он же был из дерева которое готовилось для скрипки
О, как он гулко отзывался на грубые прикосновенья.

...Вчера мы встретильсь в кофейне, что на Липках.
Он рассказал мне свежий анекдотец.
Ещё сказал, что он конечно, "за"
Но очень некогда - работа, дом, отчёты...
И в полбокала встала синяя слеза
И синяя слеза стояла на полмира.
Он встал. Втянулся. Мыслями встряхнул
И взгляд был с вбитым сумашедшим удивленьем
Чудак, он всё ещё искал свою струну
Искал - но не нашёл, хоть на мгновенье....