В томленье тополя...

В томленье тополя окрест дороги
Замедлили во мгле полночной шаг,
Плывет над ними месяц жёлторогий,
Мечтанье звёзд рассеивает мрак.
Хоть аисты на юг не улетели,
И за морями снега серебро,
Но листья зашумели о метели,
И осень заступила  на порог.

Она умеет летом показаться,
И рыжими кудрями подразнить,
Но, свет с теплом повыстудив из хаты,
Седою злюкой станет в тот же миг.
Задёрнет небо серо-чёрной сенью,
Нашлет туманы, ветры и дожди,
И обернется с дивчины-виденья
Шальной, с душою  стылой, ведьмой. Жди!


Стомилися тополi
Татьяна Столяренко-Малярчук
http://www.proza.ru/2009/07/14/871

Стомилися тополі край дороги
І в темряві затамували крок,
Пливе над ними місяць жовторогий
В оточенні замрянних зірок.
Ще з гнізд своїх лелеки не злетіли,
Далеко за морями срібний сніг,
Та листя й пелюстки зашепотіли,
Що осінь вже ступила на поріг.
Вона уміє літом прикидатись,
Рудим волоссям вміє подражнить,
Але тепло і світ, прогнавши з хати,
Розлюченою стане в одну мить.
Зашиє небо в сіро-чорні хмари,
Нашле вітри, тумани і дощі,   
Та й обернеться з дівчини- примари,
В шалену відьму з холодом в душі.