не називай, прошу, моє ім"я
воно в устах твоїх як заклинання
скінчилась інтермедія моя,
замовкли голосисті сподівання...
не кидай новіх слів у той вогонь
хай згасне швидше - буде ж бо так легше
щоб кожен раз, торкаючи долонь,
не згадувать, як ти торкався вперше
та ні, я, знаєш, майже не сумую.
мені чомусь печаль не до лиця.
тепер вже вкотре я тобі дарую
шматок душі із слідом олівця.
без зайвих слів, я прошу. по очах.
не так все було і не так все буде
в чужих обіймах і чужих речах
моя долонь твою все ж не забуде...
та ні. я, знаєш, майже не сумую.
не поєднались наші два серця.
вітаю любий. як завжди, дарую
шматок душі, паперу і олівця.
До дня народження
© Copyright: Хранить Тишину, 2010
Свидетельство о публикации №110100205902
Свидетельство о публикации №110100205902
Рецензии