Хатні вікна мов зорі земні -
Я на вашому світлі нагріта.
У далеких містах не забути мені
Як віконце малесеньке світить.
На стежину, що в поле біжить,
Ляже снопик скупого проміння –
І святкує просвітлена мить,
Наче вітер на листі осіннім.
І радіє душа молода:
Значить, в хаті чекають на тебе.
Тихий місяць, як дужка з відра
Над землею утримує небо…
І нема ні журби, ні біди,
Поки вікна вдивляються в ночі,
Поки в грубці вогонь голубий
Так надійно мій спокій пророчить.
На малині заварений чай
П’янко пахне і спогадом тішить…
Повертаюсь думками в той край,
Де хатина од світу біліша.
Де, як зірка, причільне вікно,
Де, як сонце, усміхнена мати,
Де вколисує лагідним сном
Сад вишневий вітрисько крилатий.
Хатні вікна мов зорі земні -
Я на вашому світлі нагріта.
I нiколи в життi не забути мені
Як віконце малесеньке світить.
Хатнi вiкна
© Copyright: Июльский Покой, 2010
Свидетельство о публикации №110100203191
Свидетельство о публикации №110100203191
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.