Червоний терор вас не зміг подолати,
Хоч молотом вас, наче сталь, гартував,
Окрилену душу поета, як знати,
Серпом він своїм, хоч хотів, не дістав.
Тоді були великі люде,
А зараз кожний тут «поет»,
Ніхто не знав з вас, що тут буде
Новоукраїнський стилет.
Ви барикади своїм тілом вшанували,
Своєю кров’ю напували, як вином,
І революцію віршами збудували,
Тернистий шлях прикрасили вінком,
Вінком червоним, як жовтневе листя,
Яке накриє килимом цю біль,
Тоталітарницьке обійстя,
Яке навік сховає заметіль.
Червоний терор
© Copyright: Евгений Палиевич, 2010
Свидетельство о публикации №110100106518
Свидетельство о публикации №110100106518
Рецензии