Турбулентно стікає проміння з дахів
Минанням літа протуберантно-спекотного,
І листя до пекла летить за спокуту гріхів,
Бемолять дощі на гітарному стані нотному.
Віртуального простору пурпурна тінь,
Неопізнаних бліків жовті клапті, як натяки
На презумпцію пам’яті , що не стане як тлінь,
А цвістиме в калюжах кленовим лататтям.
Вирулює сонце на зиму, чартер уже не змінить,
І ми пред’являєм квитки на ґейті,
І проходим крізь рамку, - щось під серцем джмелить,
Бо там тепло ще... Не по цельсію і фаренґейту.
Осiння турбулентнiсть
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110100100571
Свидетельство о публикации №110100100571
Рецензии